Шановні батьки!

І

Вибір гуртків та секцій для дітей, особливо у великих містах, зараз просто величезний. У бідних батьків очі розбігаються: «Куди відвести своє чадо?» Кожен хоче дати дитині найкраще, але як не помилитися, як вибрати те, що дійсно буде корисно малюкові і принесе йому радість? Наскільки взагалі необхідні додаткові заняття дітям?

Почнемо з того, що перш ніж відвести дитину в гурток або секцію, необхідно уточнити декілька моментів:

- чим би хотіла зайнятися сама дитина;

- до якого виду діяльності, на ваш погляд, у малюка є схильності;

- стан здоров'я дитини (у кожної секції або гуртка, пов'язаних з фізичними навантаженнями, є протипоказання);

- скільки часу буде витрачатись на дорогу або заняття в день, за тиждень;

- відгуки про керівника гуртка або тренера: стиль спілкування з дітьми, розумність навантажень.

При виборі гуртка або секції в першу чергу необхідно керуватися бажанням дитини і наявними у нього нахилами. Не варто йти на поводу у своїх батьківських амбіцій і власних нереалізованих бажань ­ це може стати причиною формування комплексу неповноцінності в дитини і приводом для постійних конфліктів у сім'ї.

Слід пам'ятати, що головна мета будь-яких додаткових занять ­ самореалізація, тому вони повинні приносити дитині відчуття задоволення, а це можливо тільки в тому випадку, якщо людина займається улюбленою справою.

У дітей молодшого, а часом і середнього шкільного віку такі риси характеру, як сила волі, цілеспрямованість, перебувають поки що на стадії формування, тому навіть при великому бажанні займатися тим чи іншим видом спорту, танцями або відвідувати інтелектуальні гуртки дитина буде періодично прагнути пропустити заняття без особливої на те причини. У таких випадках має сенс проявити наполегливість. Якщо ж син або дочка в принципі не хоче відвідувати заняття, постарайтеся зрозуміти причину і вирішити проблему в інтересах дитини. У більшості випадків просто слід зайнятися пошуком більш відповідного для нього заняття.

Дуже часто батьки опираються при виборі секції або гуртка переважно на її територіальне розташування. Звичайно, час, що витрачається на дорогу, має велике значення, але забувати при цьому про схильності і бажання дитини все-таки не варто. Якщо хлопчик соромливий і замкнений, навряд чи варто віддавати його на боротьбу. Високих результатів він там не доб'ється, а бути гірше всіх ­ це означає підживлювати існуючі комплекси. Якщо у дівчинки слабо розвинене почуття ритму, не варто вибирати заняття танцями.

Продовжувати, напевно, немає сенсу. Головне, що повинні зрозуміти батьки, ­ заняття в гуртках або секціях повинні допомогти дитині розкритися і стати впевненішою в собі і своїх силах. Якщо Ви не впевнені у виборі, зверніться за порадою до психолога. Спеціаліст зможе навіть після короткої бесіди визначитися з нахилами та психологічними особливостями малюка.

Окремої розмови потребує стан здоров'я дитини. У будь-який гурток, пов’язаний з фізичними навантаженнями, потрібна довідка від педіатра, яка дає дозвіл на данні заняття. Але й самі батьки повинні мати загальне уявлення, які заняття протипоказані при тих чи інших захворюваннях.

Існують секції, в яких може займатися практично будь-яка дитина, незалежно від стану здоров'я: верхова їзда, ушу, басейн . Це пов'язано з можливістю індивідуального побудови занять з урахуванням фізичних здібностей конкретної дитини. Заняття у воді і іпотерапія широко і з великим успіхом застосовуються в лікуванні дітей з дитячим церебральним паралічем.

Якщо стан здоров'я дитини залишає бажати кращого ­ завжди можна знайти гуртки за інтересами, де він міг би реалізовувати потребу в спілкуванні та самореалізації. Музичні або художні гуртки, театральна студія, гуртки, пов'язані з рукоділлям і моделюванням... Кожен зможе знайти собі щось за інтересами та здібностями.

ІІ

У першій частині статті ми постаралися відповісти на питання, чому потрібно віддавати дитину в секцію або гурток. Але є причини не записувати дитину на додаткові заняття.

Є, звичайно, і аргументи "проти":

Заняття в гуртку, секції вимагають додаткового часу. Не можна не погодитися з батьками, які стверджують, що гуртки забирають час. Однак навряд чи дитина в змозі займатися навчанням весь день, йому все-таки потрібен відпочинок. Заняття в гуртку ­ один з можливих варіантів.

Заняття в гуртку або секції ­ це додаткові навантаження. Дійсно, у дитини вони і так чималі. Вимоги до школярів, кількість предметів, що вивчаються, рівень складності навчального матеріалу зростають. І це потрібно враховувати. Вибираючи дитині гурток, слід дотримуватися помірності. Не записуйте його без особливої необхідності, в гуртки або секції, де передбачаються щоденні тренування по кілька годин. Для організації дозвілля цілком достатньо двох занять по 40-50 хвилин на тиждень.

Не намагайтеся обійняти неосяжне і записати сина чи дочку відразу в багато гуртків. Обмежтеся для початку одним, максимум ­ двома. Якщо залишиться вільний час, дитина завжди може піти ще кудись.

Заняття в гуртку, секції ­ це додаткові навантаження для батьків. "Займатися буде нібито дитина, а стежити за всім (одягом, розкладом тощо) і робити домашні завдання з ним будемо ми", ­ побоюються батьки. Швидше за все, дитина зробить спробу перекласти на вас всі неприємні обов'язки. Але тут уже все залежить від ваших організаторських здібностей, від твердості духу та наполегливості.

Заняття в гуртку, секції ­ це додаткові витрати. До жаль, скидати з рахунків економічний чинник не можна. Звичайно, швидше за все, грошова економія буде зв'язана з деякими труднощами та незручностями (віддаленість від будинку, невдалий час занять, недостатнє обладнання приміщень і т. д.). Але це все ж краще, ніж нічого.

Дитину хтось повинен відводити на заняття, а після їх закінчення ­ зустрічати. Далеко не всім пощастило з дитячим клубом під вікнами будинку. Іноді доводиться не тільки ходити, але і добиратися на громадському транспорті. Звичайно, одну дитину не відпустиш. Доводиться мамі і татові відпрошуватися з роботи або просити допомоги у бабусь і дідусів.

Ці дві останні проблеми досить неприємні, але все ж у більшості випадків вирішуються. Було б бажання у дорослих.

Отже, зваживши всі за і проти, ви вирішили віддати свою дитину в який-небудь гурток, але поки не знаєте, в якій саме? Вибрати один-єдиний ­ дійсно завдання не з простих. Асортимент величезний, навіть очі розбігаються. Охарактеризуємо хоча б найбільш популярні.

Туристичні секції. Коротка характеристика:

фізичний розвиток: сприяють загальному фізичному розвитку, зміцнюють здоров'я, розвивають спритність і координацію рухів, виробляють м'язову силу;

психічний розвиток: допомагають виробити силу волі, наполегливість, впевненість у собі, вміння постояти за себе, вміння терпіти біль і втому, долати перешкоди, навички роботи в команді;

додаткові переваги: хороший відпочинок після тривалого сидіння за партою, можливість дитині виплеснути енергію в конструктивній формі.

Хореографічні гуртки. Коротка характеристика:

фізичний розвиток: так само як і туристичні секції, сприяють загальному фізичному розвитку, розвивають спритність і координацію рухів. Крім того, допомагають виробити почуття ритму, гнучкість;

психічний розвиток: вимагають сили волі, твердого характеру, вміння боротися з труднощами і невдачами. Як правило, супроводжуються публічними виступами, що виробляє впевненість у собі. Дає можливість дитині проявити свою індивідуальність;

додаткові переваги: рухова активність допомагає подолати втому після школи. А володіння технікою виконання різних танцювальних елементів завжди стане в нагоді вашій дитині.

Художні гуртки. Коротка характеристика:

фізичний розвиток: розвивають дрібну моторику;

психічний розвиток: формують посидючість, розвивають увагу, вчать самоконтролю, терпінню. Виховують творче ставлення до навколишнього світу, розвивають уяву;

додаткові переваги: дитина навчиться працювати з різними художніми матеріалами (гуаш, акварель, воскові крейди, кольорові олівці, фломастери), використовувати нетрадиційні матеріали: листя, насіння, шкаралупу горіхів і т. п. Отримає якийсь обсяг знань про історію мистецтва, його основних напрямках.

Вокальні студії. Коротка характеристика:

фізичний розвиток: розвивають почуття ритму, музичний слух;

психічний розвиток: виступи на сцені допоможуть дитині подолати страх спілкування, сором'язливість, набути впевненості в собі;

додаткові переваги: вашій дитині поставлять голос, навчать техніці співу.

Спрямованість може бути різною: оперний спів, популярна естрада, фольклор.

Театральні студії. Коротка характеристика:

фізичний розвиток: заняття з техніки мови дають можливість розробляти мовний апарат, навчитися говорити правильно і красиво. Заняття по сценічному руху спрямовані на набуття контролю над своїм тілом;

психічний розвиток: розвиток комунікативних навичок - вміння ясно висловлювати свої думку і почуття, вміння розуміти інших людей. Розвиток основних психічних функцій - уваги і пам'яті. Подолання страху перед публічними виступами. Розвиток уяви. Можливість для самовираження;

додаткові переваги: знайомство з театральною культурою.

Гуртки прикладної творчості. Коротка характеристика:

фізичний розвиток: розвивають дрібну моторику, зорово-моторну координацію;

психічний розвиток: сприяють виробленні терпіння, посидючості, наполегливості. Потребують уваги і самоконтролю. Розвивають творчі здібності;

додаткові переваги: дитина набуде вміння і навички, які обов'язково стануть в нагоді йому в подальшому житті.

До цієї групи, зокрема, відносяться гуртки валяння, паперопластики, бісероплетіння, ліплення.

"Наукові" гуртки. Під цим умовною назвою ми об'єднали ті гуртки, заняття в яких спрямовані на пізнання різних наукових областей, розвиток мислення. Наприклад:

психології, в яких дитині допоможуть краще зрозуміти себе, навчитися спілкуватися з оточуючими, розвинути свої здібності і побороти недоліки;

краєзнавчі, що поєднують вивчення теорії з відвідуванням музеїв, вивченням місцевості в походах. Додаткова інформація, що отримується при цьому дитиною, розширює кругозір;

комп'ютерні, спрямовані на оволодіння необхідними в сучасному житті навички користування комп'ютерною технікою;

іноземних мов, значущість і корисність яких важко переоцінити.

Що потрібно врахувати, вибираючи гурток чи секцію для своєї дитини ?

Почати, мабуть, варто з аналізу того, до чого, на ваш погляд, у вашого сина або дочки є здібності, нахили, що їх цікавить. Необов'язково, щоб у дитини був талант до чого-небудь. Оскільки в більшості випадків ми маємо на меті організації дозвілля дитини, емоційної розрядки від нагромадилося за день напруги, іноді доцільно вибрати вид діяльності, до якого у дитини немає ніяких здібностей, але зате є бажання займатися. Виняток становлять секції, для занять в яких необхідно спочатку мати певними здібностями та навичками. Якщо у дитини їх немає, то його не візьмуть, як би велике було його бажання. Природно, якщо ви хочете, щоб дитина досягла значних успіхів у тій чи іншій області, займатися йому слід тим, до чого, по-перше, у нього є здібності і що, по-друге, за наявності цих здібностей йому цікаво.

Поцікавтеся думкою дитини. Можливо, у нього вже є на прикметі який-небудь гурток, до якого він хотів би ходити. А може бути, він взагалі нічого про це не знає. Тоді вам доведеться пояснити, для чого це йому потрібно, і розповісти про можливі варіанти, запропонувавши на вибір найпривабливіший. Не варто записувати дитину до секції, не порадившись. Звичайно, діти не завжди в змозі правильно оцінити ситуацію і прийняти усвідомлене рішення. Іноді їм здається, що вони взагалі нічого не хочуть. Іноді, навпаки, як у вірші Агнії Барто, "драмгурток, гурток по фото, а мені ще й співати хочеться...". Іноді дитина вибирає щось, що йому зовсім не під силу, тільки тому, що там займається однокласник, на якого він хоче бути схожим. Але все ж водити дитину проти його волі туди, куди він не хоче, не варто: це не принесе задоволення ні вам, ні вашій дитині.

Якщо син чи донька наполягають на своєму, не погоджуються з вашими аргументами, то можливий варіант, при якому ви поступитеся. Вибір гуртка не настільки відповідальний, як вибір школи. У гіршому випадку дитина незабаром кине той гурток, в який так рвався. Для нього це буде корисним життєвим досвідом: наступного разу він буде більш критично оцінювати себе і уважніше прислухатися до порад батьків. Якщо дитина не впоралася з тим, до чого прагнула, не варто говорити: "Ага, я ж казала тобі, а ти не слухав!" Краще спокійно, без докорів обговоріть з ним причини невдачі.

Доцільно поцікавитися, де займаються друзі дитини по школі, по двору. Йому буде комфортніше, якщо й позашкільні заняття будуть проходити в його звичному колі спілкування.

Якщо ж у дитини не складаються відносини з однолітками, то, можливо, спілкування на нейтральній території допоможе їх налагодити. Однак будьте обережні, якщо у дитини явно негативні стосунки з однокласниками, не варто записувати його в ту ж секцію, де займаються його "недруги". Конфлікт "переселиться" разом з ним у новий колектив, і відвідини гуртка стане для дитини не задоволенням, а покаранням. Краще почати все з чистого аркуша. Раптом у новому колективі дитині більше пощастить?

Близькість гуртка до будинку, школі теж немаловажний фактор. Адже дитині або доведеться ходити туди самому, або в супроводі когось із дорослих. Відвідування нехай самого прегарного клубу на іншому кінці міста навряд чи хороша ідея. Дорога забере занадто багато часу і буде дуже втомлювати дитину.

З практичної точки зору, безумовно, має значення і ціна, в яку вам обійдеться такий розвиток та розвага дитини. Вибирайте гурток, який ви дійсно в змозі оплатити. Швидше за все, якщо ви зупините свій вибір на чомусь надзвичайно дорогому, ви і від дитини почнете вимагати відповідних жертв: щоб не пропускав заняття, щоб старався з усіх сил, щоб були відчутні результати. А інакше, за що ви віддаєте буквально-таки останні гроші?! А насправді заняття повинні приносити радість вашій дитині і вам. Крім того, висока ціна далеко не завжди відповідає якості занять.

Якщо ви приблизно визначилися з гуртками (або секціями), куди хочете віддати дитину, відправляйтеся в розвідку на місцевість. Прийшовши в клуб, поспілкуйтеся з викладачем, керівником гуртка. Порадьтеся з батьками дітей, які там вже займаються. Якщо є можливість, поцікавтеся думкою самих дітей. Озирніться, затишно чи в клубі, чи є все необхідне для занять. Обов'язково дізнайтеся, що ще вам доведеться принести для занять дитини, яка прийнята форма одягу.

Якщо вам все сподобалося, і умови вас влаштовують, відвідайте з дитиною пробне заняття. Після заняття дізнайтеся, чи сподобався йому керівник, інші діти, самі заняття. І якщо сподобалося, значить, можна сміливо записуватися.

У батьків, які записали дитину в гурток, виникає нова проблема: справ стало більше, а кількість годин у добі все те ж. Необхідно по-новому організувати час сина чи доньки, щоб все-все встигнути.

Час і день тижня слід вибирати з урахуванням індивідуальних особливостей дитини. Наприклад, якщо після школи він дуже втомлюється або не може робити уроки без вашого контролю, то секцію доцільніше відвідувати після уроків, а домашні завдання робити ввечері, коли дитина відпочине або коли прийдуть з роботи тато і мама. Заняття можуть бути в робочі дні або тільки по вихідним. Останній варіант варто вибрати, якщо на протязі тижня дитину нікому водити в гурток, а сам він добратися не може, або якщо у дитини дуже велике навантаження в школі.

Частота і тривалість занять залежать від багатьох факторів: працездатність дитини, навантаження в школі, складність і втому занять у секції, можливості батьків з супроводження дитини. Єдине загальне правило, яке слід мати на увазі: заняття не повинні перетворюватися для вашої родини в покарання.

Скільки гуртків може відвідувати дитина? Відповідь проста: стільки, на скільки у дитини вистачить часу, сил і бажання, а у вас ­ терпіння.

Якщо заняття в секції для вас не важливіше навчання (а як правило, це так), то очевидно, що захоплення дитини не повинно шкодити навчальному процесу. Завдання батьків ­ організувати час дитини в такий спосіб, щоб він все встигав. При цьому бажано, щоб спочатку була виконана вся обов'язкова робота, а потім вже розваги. Подібне правило може бути одним з пунктів договору між вами і дитиною.

Бажано залучити самої дитини до розробки плану дня. Імовірність того, що він буде дотримуватися режиму дня, який начебто розробив сам, а не змушений був підкоритися, вище. При складанні плану дня пропонуйте дитині альтернативи, можливість вибору.

Пам’ятки батькам

• Поважайте дитину. Не критикуйте її весь час, не зловживайте повторюванням відомих істин.
• Підтримуйте в дитині почуття гідності, самоцінності, самоповаги, які є необхідною умовою творчого розвитку особистості.
• Уникайте грубощів у спілкуванні, зауважень, що викликають у дитини образу, несприйняття.
• Зверніть увагу на свій тон і форму звернення до дитини. Зверхність, наказова форма висловлювань неодмінно викличуть у неї внутрішній чи зовнішній опір, погіршать ваші стосунки, зроблять їх більш конфліктними і напруженими.
• Приділяйте дитині максимум уваги. Цікавтеся її справами, інтересами, навчанням, друзями, почуттями, думками.
• Цінуйте все те, що цінує ваша дитина, або хоча б поважайте і не глузуйте з того, чим вона дорожить.
• Намагайтеся не бути категоричними в судженнях і не давати безпідставних оцінок з приводу конкретних подій та окремих дій дитини.
• Виявляйте чуйність до дитини, будьте разом із нею і в радості, і в смутку.
• Якщо дитина не ділиться з вами переживаннями, думками, подіями свого життя, не намагайтеся дізнатись про них силоміць, краще продумайте, чому так відбувається і що вам треба зробити, щоб завоювати її довіру.
• Надавайте дітям більше самостійності — у прийнятті рішень, виконанні певних справ, залучайте до обговорення сімейних проблем.
• Довіряйте дітям. Контролюйте результати виконаної роботи або якихось важливих її етапів.
• Не залякуйте батьківською карою, дайте дитині усвідомити, що ви — перші люди, до яких можна звернутися в усіх складних життєвих обставинах.
• Умійте пробачати навіть те, що пробачити нелегко.
• Не поспішайте з прийняттям рішень, особливо покарань.
• Умійте ставити себе на місце дітей, намагайтеся побачити проблему їхніми очима.
• Завжди говоріть правду дітям, навіть тоді, коли це невигідно для вас.
• Помічайте найменші успіхи дітей.
• Висловлюйтеся якомога чіткіше і ясніше.
• Не вбивайте у дітях казку.
• Думайте про дитячий «банк щасливих спогадів».
• Найкраще виховання — запрошення дітей до роздумів.
• Тільки наблизивши до себе дитину, можна впливати на розвиток її духовного світу.
• Якщо ви бажаєте дитині добра, готуйте її до вибору небажаного і відмови від бажаного.

Шановні батьки, пам'ятайте, доля дитини — у ваших руках!

* * *

Коли дитину оточує критика, вона звикає засуджувати.

Коли дитину оточує ворожість, вона звикає воювати.

Коли дитину оточують насмішки, вона стає невпевненою у собі.

Коли дитину хвалять, вона вчиться цінувати інших.

Коли дитина живе з почуттям сорому, вона набуває комплексу провини.

Коли дитина живе в атмосфері толерантності, вона вчиться бути терпимою.

Коли дитина живе в атмосфері підтримки, вона вчиться бути впевненою у собі.

Коли дитина живе в атмосфері чесності, вона вчиться бути справедливою.

Коли дитина живе в атмосфері безпеки, вона вчиться довіряти  іншим.

Коли дитина живе в атмосфері схвалення, вона вчиться любити  себе.

Коли дитина живе в атмосфері відкритості, довіри, прийняття, доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

ПОРАДИ БАТЬКАМ

ЩОДО ВИХОВАННЯ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ В СІМ'Ї

Розвиток творчих здібностей особистості ­ це одвічний гуманістичний принцип.  Ще стародавні греки вважали, що самостійна, а отже, і творча особистість здатна самовіддано служити своєму народу і державі. Кожна держава зацікавлена у вихованні такого могутнього інтелектуального потенціалу, як обдаровані, талановиті діти.

Обдарованість ­ це високий рівень здібностей людини, що дозволяє їй досягти особливих успіхів у певній галузі діяльності. Розрізняють загальну і спеціальну обдарованість. Загальна розумова обдарованість виявляється в оволодінні всіма видами діяльності, для успішного здійснення яких необхідні певні розумові якості. Спеціальна обдарованість пов'язана з певними видами діяльності, в яких вона найбільше розвивається.

Розрізняють  обдарованість:

• соціально-лідерська;

• художньо-музична,  образотворча,  сценічна;

• психомоторно-спортивні  здібності;

• інтелектуальна ­ здатність аналізувати, мислити, зіставляти факти (серед інтелектуальних дітей є такі, які навчаються відмінно з 1-2 предметів  і  не  встигають  з  інших);

• академічна ­ надзвичайна  здатність  до  навчання  взагалі, стають відмінними спеціалістами;

• творча ­ нестандартне бачення світу й нешаблонне мислення (але такі діти часто не досягають поставленої мети  і є невдахами. З дитинства вони всіх дратують. Важливо таку дитину побачити і допомогти їй).

Усі обдаровані діти мають потребу в знаннях,   яскраво виражений інтерес до певної галузі знань. Немає потреби примушувати їх вчитися, вони самі шукають собі роботу, частіше складну інтелектуальну, із задоволенням нею займаються, присвячуючи їй увесь свій вільний час. Обдаровані діти вільно і швидко оволодівають відповідними вміннями і навичками. Вони показують  високий  рівень  досягнень.

Обдарована дитина шукає спілкування з дорослими, бо ті розуміють її краще, ніж однолітки, які часто насміхаються, дають прізвиська. Обдаровані діти часто перебільшено емоційні, вони запальні, легко збуджуються через дрібниці,  але  це  не  вередування, а виявлення багатства їх натури.

Творчі  діти рідко бувають спокійними,  вони страждають від своєї   винятковості,  але багатьох  рятує  тонке  відчуття  гумору,  вони  цінують  його.  У  них  особлива  мова, особливе сприйняття. Тому  такі  якості  обдарованих дітей вимагають особливого підходу до них, і не випадково за рішенням  Всесвітньої  організації  охорони здоров'я входять до "групи ризику". Вони потребують особливого виховання, спеціальних, індивідуальних навчальних програм, спеціально  підготовлених  вчителів, шкіл. Фахівці давно відмітили, що обдаровані діти часто виростають в інтелігентних сім'ях, і справа тут зовсім не в особливих генах геніальності, а справа в сімейній атмосфері,  в системі  сімейних  цінностей.

Взагалі батьки заохочують і бажали б розвивати в своїй дитині пізнавальні потреби та різні здібності, але роблять вони це по-різному. Деякі батьки прагнуть до того, щоб дитина запам'ятала більше  фактів,  назв,  подій,  відчувала  гордість  за  свої  знання.

Психологічні дослідження показують, що пізнавальна мотивація виявляється у формі дослідницької, пошукової активності, чутливості до  нового,  новизни ситуацій,  знаходження нового  у  звичайному.

Для виявлення обдарованості використовують різні методи:

від найпростішого батьківського спостереження до спеціально розроблених  стандартизованих  та  тестових  завдань.

Батьки використовують виховні стратегії: стратегія прямого виховного впливу, де вони постійно пропонують дітям якісь розвиваючі ігри, вправи. Інколи ця стратегія дає результати, але дуже часто  в  дитини  виникає внутрішня протидія.  Друга категорія батьків вважає,  що вивчати та розвивати їхню дитину повинні фахівці.  Але  не  потрібно  повністю перекладати  всі  турботи  на плечі  інших,  а  самим  знаходитись  осторонь.

Третя стратегія ­ коли батьки дають вибір своїй дитині й намагаються підібрати гарну школу, не контролюючи розвиток здібностей.

Найголовніше в таких сім'ях ­ атмосфера пізнавальних інтересів самих  батьків  (самі  читають, ходять на виставки, не нав'язуючи свого інтересу). Така стратегія саморозвитку виявилась найефективнішою.

Властивістю таланту є свідомий, поглиблений, всебічний розвиток обдарованості. У кожній дитині закладені певні здібності, тільки в одних вони виявляються дуже яскраво й виразно, а інших залишаються дрімати всередині. Здібності можуть виявлятися і в ранньому дитинстві, і в зрілому віці. Від народження всі діти здібні, однак такі рівні здібностей, як обдарування, талант і геніальність притаманні далеко не кожному. Батьки повинні добре знати, що обдаровані діти швидше за інших виконують завдання, прагнуть до самостійності, до розв'язання завдань проблемного характеру або таких, які вимагають кмітливості, різних способів розв'язання, творчості.

Розвиток здібностей нерозривно пов'язаний із формуванням інтересу. Обдарованість і талант не люблять тиску. Більшість дітей конфліктують з учителями, батьками в разі нетактовного ставлення, відсутності уваги або належного розумового навантаження. Ці діти відрізняються гарною пам'яттю, багатим словниковим запасом, вони надзвичайно гостро переживають невдачі, часто перебувають у стресовому стані, впертість і прагнення довести розпочату справу до кінця, що нерідко сприймається дорослими як вередливість, а допитливість може оцінюватися як порушення норми. Батькам потрібен індивідуальний підхід до вирішення проблемних питань з дитиною. Вони повинні здійснювати контроль над читанням дитини, захопленнями, але спрямувати свою діяльність на організацію допомоги дитині, збільшити ступінь самостійності, здатність до ефективного вирішення різного роду проблем, створити умови для забезпечення позитивного емоційного стану обдарованої дитини, позитивно-стійкого  ставлення  до життя, творчої діяльності. Стосунки батьків повинні будуватися на довір'ї.  Допомога не може мати форму наказу, батьки повинні формувати в дітей стійкість у тихотравмуючих ситуаціях, навчати навичкам саморегуляції, набуття вміння щодо адаптації у соціально значущому середовищі без зниження  потреби  в  реалізації  обдарованості.

Батьки повинні особливу увагу приділяти розвиткові пізнавальних інтересів дитини, адже завдяки їм формуються основні інтелектуальні вміння, необхідні для засвоєння знань, закладається основа для дальшого успішного оволодіння знаннями. Василь Сухомлинський зазначав, що до кожної дитини треба підхід. Тому батьки повинні розвивати у своїх дітей активну пізнавальну діяльність, зацікавлювати дитину різними видами завдань (пошукових, логічних, ігрових). Дитина не тільки повинна засвоїти певну суму знань, а й навчитися спостерігати, порівнювати, виявляти взаємозв'язок між поняттями й міркувати. А добитися це можливо лише  засобами,  що  активізують  пізнавальну  діяльність.

Робота над розвитком пізнавальних інтересів дитини, активізує її діяльність, підвищує продуктивність праці. Звичайно, батьки не повинні залишати дитину наодинці зі своїми проблемами. Батьківська допомога має бути обережною, зваженою, вона має наштовхувати дитину на власні розв'язки, а не насаджувати свої. Головне завдання батьків - прагнути, щоб навчальна праця їх дитини приносила їй радість, а не муки й гіркоту невдач. Дитина, яка захоплена справою, яка їй до вподоби, виявляє наполегливість, силу волі, критичне ставлення до загальновідомого. В творчості дитина може реалізувати всі наявні в неї знання, уміння та здібності. Батькам потрібно знати, що обдарована дитина прагне довірливого спілкування. Вона хоче бачити у батьках мудру дорослу людину, яка збагатить її уявлення про світ і про саму себе, допоможе подолати труднощі. Дітям дуже хочеться, щоб батьки сприймали їх як рівноправних в особистісному плані партнерів. Їм не хочеться, щоб їх повчали, вони прагнуть рівноправного спілкування, щоб їх сприймали як особистості й реагували на них як на особистість. Звичайно, перед батьками стоїть проблема формування й плекання не просто особистості, а особистості обдарованої,  особистості  свідомого  українського  громадянина.

Педагоги  мають  навчити батьків розвиткові творчих здібностей і обдарованості у їхніх дітях. Тут важливе значення мають відкриті запитання, творчі дискусії, глибоке знання батьками психологічної сутності творчого процесу, віра в інтелектуальні сили дитини. Для дитини батьки повинні створити умови, щоб обдарована дитина мала змогу самостійно здійснювати свою індивідуальну діяльність. Завдання батьків полягає в максимальному сприянні, стимулюванні активності та розвитку в дитини винахідливості, ініціативи, творчого підходу до навчання.  Бажано, щоб  у  дитини був улюблений затишний куточок, де вона може повністю усамітнитися і спокійно подумати. У кімнаті дитина повинна відчувати атмосферу творчості, розкутості на уміння знаходити розв'язок нестандартних ситуацій, як націленість  на  відкриття  нового.

Розвиваючи творчі здібності дитини, батьки виконують суспільний запит щодо формування особистості, здатної самостійно мислити, приймати сміливі й нестандартні рішення, творчо ставитись до праці. Саме такі творчі особистості мають високий рівень національної самосвідомості, що виявляє причетність їх до споконвічних духовних цінностей українського народу. А допоможуть їм  такими  стати  їх  перші  порадники ­ батьки.

Поради батькам,

які бажають розвивати здібності своїх дітей:

1. Не  стримуйте  розкриття  потенційних  можливостей  психіки.

2. Уникайте  однобокості  в  навчанні  та  вихованні.

3. Не позбавляйте дитину ігор, забав, казок, створюйте умови для виходу  дитячої  енергії,  рухливості,  емоційності.

4. Допомагайте дитині в задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, кохання, повага до себе і до оточуючих), тому що людина, енергія якої скована загальними потребами, проблемами, найменше  спроможна  досягти  висот  самовираження.

5. Залишайте дитину на самоті і дозволяйте їй займатися своїми справами.  Пам'ятайте,  якщо  ви хочете  своїй  дитині  добра,  навчіть  її обходитися без вас.

6. Підтримуйте здібності дитини до творчості і співчувайте у випадку невдачі, уникайте незадовільної оцінки творчих спроб дитини.

7. Будьте терпимими до ідей, поважайте допитливість, реагуйте на запитання дитини. Навчати потрібно не тому, що може сама дитина, а тому, що вона опанує з допомогою дорослого, показу, підказки.

Поради батькам,

які виховують обдаровану дитину

 Найперше ­ потрібно любити свою дитину. Приймати дитину такою, якою вона є, беручи участь у її розвитку, підтримуючи, а не нав'язуючи свої інтереси, давати дитині можливість вибору. Для розвитку творчого потенціалу, як показали дослідження, необхідна не лише адекватна оцінка сил дитини, але трішки завищена, зазнайкою вона не виросте,  зате у неї буде запас сил та впевненість при невдачах,  до  яких  треба  готувати  змалку.

Батьки повинні бути прикладом, адже дитина свідомо переймає вашу манеру говорити, ходити, працювати, відповідальності за доручену справу. Кожен батько повинен пам'ятати правило: "Не зашкодь!" Адже обдарована дитина більш чутлива, ранима, тому потрібно давати вільний час для того, щоб побути дитині на самоті, поміркувати, пофантазувати. За допомогою тренінгів дати їй можливість глибоко зрозуміти себе та інших. Дорослі часто батьки повинні  радитися  із психологом щодо виховання обдарованої дитини.

Батьки повинні завжди пам'ятати, що для обдарованої дитини творчість є життєвою необхідністю. Тому дитину потрібно готувати до спостережливості, наполегливості, формувати вміння доводити почату справу до кінця, працелюбність, вимогливість до себе, задоволення від процесу творчості, терпляче ставлення до критики, впевненості при невизначеності, гордості і почуття власної гідності, чулість  до  аналізу  моральних  проблем.

Батьки також повинні усвідомлювати, що надзвичайно велика роль у процесі формування особистості обдарованої дитини належить волі. Вольові риси є стрижневими рисами характеру, адже за наявності мети, яку особистість досягає в житті, долаючи перешкоди, є цілеспрямовуючим життя.  Цілеспрямовані люди знаходять своє щастя в житті, вони вміють поставити перед собою чітку, реальну мету. Прагнення досягти своєї цілі робить людину рішучою та наполегливою. І.Павлов стверджував, що у вольової людини труднощі лише збільшують бажання реалізувати свою мрію. Вони вміють стримати себе, володіють терпінням, витримкою, вміють контролювати свої почуття за наявності перешкод. Ініціативність і творчість поєднані з наполегливістю, рішучістю та витримкою, допомагають  обдарованим  дітям  самореалізуватися.

Отже, батьки покликані допомогти дитині відкрити її життєве покликання, реалізувати себе як особистість. Вони не мають права втратити обдаровану дитину, бо, втрачаючи талант, обдарування, здібність, вони втрачають майбутнє. Тому батьки повинні бути терплячими, безмежно вірити в дитину, тоді ця дитина виросте хорошою  творчою  людиною.